Скільки коштує вбрання для гуцульського весілля
|
Петро та Ганна Линдюки з карпатського села Космач нещодавно відзначили річницю свого одруження. Вони справляли весілля за всіма гуцульськими обрядами. Були дотримані всі місцеві народні традиції.
 |
Петро та Ганна Линдюки. Фото з сімейного архіву Линдюків
|
До церкви на вінчання їхали на конях. Коси нареченій розплітав брат. Він її супроводжував до церкви і брав за неї «викуп».
Якщо в господарстві немає свого коня, його можна на день винайняти за 50 гривень.
Ганна, 21 рік, винаймала весільний вінок на голову. За два дні заплатила 170 гривень. А Петро, 26 років, за 60 гривень брав гуглі на прокат для себе й Ганни.
Гугля – це спеціальна накидка з білого сукна з капюшоном і кольоровими шнурками. Сукно виткане з товстих ниток, виготовлених з овечої вовни. Так гуцули вдягаються тільки на весілля.
- Зараз такі речі не купляють, а беруть напрокат – каже Ганна. – Віночок є головним у гуцульському весільному вбранні. Він має бути міцно закріплений, щоб не впав. Як впаде – це погана прикмета.
Старі гуцули кажуть: як впаде віночок, значить наречена не є незайманою.
Ганна приїхала до церкви на коні разом з братами, дружками та свідками. Там її зустрічав Петро. Червоною стрічкою він прив’язав до зап’ястя правої руки своєї нареченої сирний калачик. Це – маленьке кільце, виготовлене з сиру і прикрашене бісером та круглими блискучими кружечками з дірочками. Сирний калачик у гуцулів символізує достаток. Такі калачики не кожний зможе зробити – зараз у Космачі їх роблять деякі старі бабусі. За два сирних калачика Петро заплатив 30 гривень. За вінчання – 160 гривень.
Під час вінчання священик надів молодій на плечі рантух – білу шовкову тканину, на якій маленькими блискучими прикрасами й бісером вишитий безконечник. Такі рантухи продаються в Коломиї та Чернівцях за 25-30 гривень.
Щоб побачити справжнє гуцульське весілля, в Космач приїхав француз Юрій Білак, 46 років. Він народився й живе у Франції. Але його предки родом з містечка Вижниця, що знаходиться неподалік і вважається воротами до Карпат.
Довга сорочка з домотканого конопляного полотна, вишита по швах, та з широкою вишивкою на рукавах і грудях Ганні обійшлася в 1000 гривень.
- Це досить дешево, – каже Ганна, – тому що в мене було своє полотно. Полотно дорого коштує – десь 150 гривень метр. А для сорочки треба 4 метра.
Сорочки Ганни й Петра були вишиті однаково – оранжевими, жовтими, зеленими та червоними нитками.Саме ці кольори є характерними для гуцульської вишивки.
На сорочку молодий і молода одягають кептар. Це безрукавка з нестриженої овечої шкіри. Кептар прикрашають капслями, сап’янами, різнокольоровими ґудзиками. Капслі – це латунні або мідні фігурки, що пронизують шкіру. Коштує кептар 1500 гривень.
На сорочку молода одягає дві запаски – виходить така собі спідниця з двох частин. Задня запаска – трохи довша, а по ширині запаски однакові. Вони зроблені з волічки – тонкої вовняної нитки – і люрексових ниток. Тепер їх також виготовляють з акрилових ниток. Дві запаски з акрилових ниток коштують 200-220 гривень, з волічки – 300 гривень. На поясі – крайка. Це – плетений з кольорових акрилових ниток пасок. У гуцулів крайку називають попругою. Коштує вона 25 гривень.
У молодого на поясі був бакунтовий пас. Петро купив його за 1500 гривень.
Це – пояс шириною 10 см, зроблений зі сплаву міді та срібла і прикрашений кольоровим камінням.
— Такі паси раніше носили багаті гуцули. – каже Петро. –Тепер їх ніхто не робить. Це дуже рідкісна річ. Купити їх зараз практично неможливо. Хіба що пощастить знайти в якогось старого вуйка, як мені.
На голові в нього була джумиря з пришитим до неї віночком. Джумиря – це чоловічий зимовий головний убір, пошитий зі шкірок молодих ягнят. На весіллях в теплу пору року джумирю одягали із-за весільного віночка. Віночок коштував Петрові 200 гривень. Він зроблений з парчі, пластмасових квіточок і кусочка дзеркала. Також використані люрексові нитки, бісер і лілітки – круглі блискучі кружечки з дірочками. Джумиря обійшлася Петрові в 120 гривень.
На ногах молодих були капчури і постоли. Постоли – це взуття, пошите з телячої шкіри. Капчури – шкарпетки, сплетені з тонкої вовняної нитки. Зараз капчури плетуть також із акрилових ниток. Найдешевші постоли коштують 150 гривень, капчури – 75 гривень.
Окрім сорочки, кептаря та гуглі на Петрові були гуцульські холошні. Це сукняні штани з тонкої овечої вовни, як правило, вишневого кольору. Внизу і по швах – вишивка ручної роботи. Такі штани коштують 300-400 гривень + 100 гривень вишивка. Петрові холошні вишивала Ганна. Вона вишила також його весільну сорочку. Тому Петрова сорочка обійшлася на 500 гривень дешевше. Саме стільки коштує вишивка разом з нитками.
Вишивка на гуцульській сорочці має бути яскрава – присутні оранжеві, червоні, жовті, зелені, вишневі кольори. Може бути трохи чорного в узорі. На чоловічій весільній сорочці вишивається не тільки комір, манжети на рукавах і планка спереду, а й по всіх швах. Мають бути вишиті всі смужки, клини та паси.
На весіллі грали справжні гуцульські музики – лунали боян, скрипка, цимбали, бубен і фуярка. Фуярка – це типово гуцульський музичний інструмент, схожий на сопілку. Вона може бути залізною або дерев’яною. Музикантам заплатили 1600 гривень за два дні.
У молодого в руках бав латунний топірець. Він коштує на базарі в Косові 45-50 гривень. Його ще називають барткою або кельтом. З давніх-давен це обов’язковий атрибут дорослого чоловіка.
Якщо в господарстві немає свого коня, його можна на день винайняти за 50 гривень.
Ганна, 21 рік, винаймала весільний вінок на голову. За два дні заплатила 170 гривень. А Петро, 26 років, за 60 гривень брав гуглі на прокат для себе й Ганни.
Гугля – це спеціальна накидка з білого сукна з капюшоном і кольоровими шнурками. Сукно виткане з товстих ниток, виготовлених з овечої вовни. Так гуцули вдягаються тільки на весілля.
- Зараз такі речі не купляють, а беруть напрокат – каже Ганна. – Віночок є головним у гуцульському весільному вбранні. Він має бути міцно закріплений, щоб не впав. Як впаде – це погана прикмета.
Старі гуцули кажуть: як впаде віночок, значить наречена не є незайманою.
Ганна приїхала до церкви на коні разом з братами, дружками та свідками. Там її зустрічав Петро. Червоною стрічкою він прив’язав до зап’ястя правої руки своєї нареченої сирний калачик. Це – маленьке кільце, виготовлене з сиру і прикрашене бісером та круглими блискучими кружечками з дірочками. Сирний калачик у гуцулів символізує достаток. Такі калачики не кожний зможе зробити – зараз у Космачі їх роблять деякі старі бабусі. За два сирних калачика Петро заплатив 30 гривень. За вінчання – 160 гривень.
Під час вінчання священик надів молодій на плечі рантух – білу шовкову тканину, на якій маленькими блискучими прикрасами й бісером вишитий безконечник. Такі рантухи продаються в Коломиї та Чернівцях за 25-30 гривень.
Щоб побачити справжнє гуцульське весілля, в Космач приїхав француз Юрій Білак, 46 років. Він народився й живе у Франції. Але його предки родом з містечка Вижниця, що знаходиться неподалік і вважається воротами до Карпат.
Довга сорочка з домотканого конопляного полотна, вишита по швах, та з широкою вишивкою на рукавах і грудях Ганні обійшлася в 1000 гривень.
- Це досить дешево, – каже Ганна, – тому що в мене було своє полотно. Полотно дорого коштує – десь 150 гривень метр. А для сорочки треба 4 метра.
Сорочки Ганни й Петра були вишиті однаково – оранжевими, жовтими, зеленими та червоними нитками.Саме ці кольори є характерними для гуцульської вишивки.
На сорочку молодий і молода одягають кептар. Це безрукавка з нестриженої овечої шкіри. Кептар прикрашають капслями, сап’янами, різнокольоровими ґудзиками. Капслі – це латунні або мідні фігурки, що пронизують шкіру. Коштує кептар 1500 гривень.
На сорочку молода одягає дві запаски – виходить така собі спідниця з двох частин. Задня запаска – трохи довша, а по ширині запаски однакові. Вони зроблені з волічки – тонкої вовняної нитки – і люрексових ниток. Тепер їх також виготовляють з акрилових ниток. Дві запаски з акрилових ниток коштують 200-220 гривень, з волічки – 300 гривень. На поясі – крайка. Це – плетений з кольорових акрилових ниток пасок. У гуцулів крайку називають попругою. Коштує вона 25 гривень.
У молодого на поясі був бакунтовий пас. Петро купив його за 1500 гривень.
Це – пояс шириною 10 см, зроблений зі сплаву міді та срібла і прикрашений кольоровим камінням.
— Такі паси раніше носили багаті гуцули. – каже Петро. –Тепер їх ніхто не робить. Це дуже рідкісна річ. Купити їх зараз практично неможливо. Хіба що пощастить знайти в якогось старого вуйка, як мені.
На голові в нього була джумиря з пришитим до неї віночком. Джумиря – це чоловічий зимовий головний убір, пошитий зі шкірок молодих ягнят. На весіллях в теплу пору року джумирю одягали із-за весільного віночка. Віночок коштував Петрові 200 гривень. Він зроблений з парчі, пластмасових квіточок і кусочка дзеркала. Також використані люрексові нитки, бісер і лілітки – круглі блискучі кружечки з дірочками. Джумиря обійшлася Петрові в 120 гривень.
На ногах молодих були капчури і постоли. Постоли – це взуття, пошите з телячої шкіри. Капчури – шкарпетки, сплетені з тонкої вовняної нитки. Зараз капчури плетуть також із акрилових ниток. Найдешевші постоли коштують 150 гривень, капчури – 75 гривень.
Окрім сорочки, кептаря та гуглі на Петрові були гуцульські холошні. Це сукняні штани з тонкої овечої вовни, як правило, вишневого кольору. Внизу і по швах – вишивка ручної роботи. Такі штани коштують 300-400 гривень + 100 гривень вишивка. Петрові холошні вишивала Ганна. Вона вишила також його весільну сорочку. Тому Петрова сорочка обійшлася на 500 гривень дешевше. Саме стільки коштує вишивка разом з нитками.
Вишивка на гуцульській сорочці має бути яскрава – присутні оранжеві, червоні, жовті, зелені, вишневі кольори. Може бути трохи чорного в узорі. На чоловічій весільній сорочці вишивається не тільки комір, манжети на рукавах і планка спереду, а й по всіх швах. Мають бути вишиті всі смужки, клини та паси.
На весіллі грали справжні гуцульські музики – лунали боян, скрипка, цимбали, бубен і фуярка. Фуярка – це типово гуцульський музичний інструмент, схожий на сопілку. Вона може бути залізною або дерев’яною. Музикантам заплатили 1600 гривень за два дні.
У молодого в руках бав латунний топірець. Він коштує на базарі в Косові 45-50 гривень. Його ще називають барткою або кельтом. З давніх-давен це обов’язковий атрибут дорослого чоловіка.
Немає коментарів:
Дописати коментар